негативний вплив

1) negative

2) ( поганий) bad; ( несприятливий) unfavourable

I n

1. результат, наслідок

2. дія, вплив

3. здійснення, сповнення, реалізація

- adverse effect негативний вплив

- beneficial effect благотворний вплив

- disastrous effects згубні/ катастрофічні наслідки

- far reaching effects далекосяжні наслідки

- long lasting effects довготривалі наслідки

- radioactive effects радіоактивна дія

- salutary effect благотворний вплив

- severe effects серйозні наслідки

- widespread effects широкі наслідки

- to bring effect здійснювати, проводити в життя

- to carry effect здійснювати, проводити в життя

- to have a binding effect on smbd./ smth. бути обов'язковим для когось/ чогось

- to have harmful effect мати згубні наслідки

- to have no binding effect on smbd./ smth. не бути обов'язковим для когось/ чогось

- to put (in)to effect здійснювати, проводити в життя

- to take effect вступити в силу

- to yield a reverse effect давати зворотний ефект

- effect of scale ефект масштабу

- effect of trade ефект торгівлі

II v

1. здійснювати, виконувати; проводити в життя

2. заключати, оформляти (угоду тощо)

- to effect admission to membership приймати в члени

- to effect amendments вводити/ здійснювати поправки

- to effect a contract заключати договір

- to effect a payment оплачувати

I n небезсторонність, упередження; упереджене ставлення

- job bias дискримінація у сфері праці

- political bias політична необ'єктивність, політична дискримінація

- racial bias расове упередження

- bias against smbd./ smth. упередження проти кого-небудь/ проти чого-небудь

- bias in favour of/ towards/ as regards smbd./ smth. упереджене ставлення до кого-небудь/ чого-небудь

- lack of bias безстороннє/ неупереджене ставлення

- to have a bias against smth. бути упередженим проти чого-небудь

- to have a bias towards smth. бути упередженим до чого-небудь

- with considerable bias з очевидною пристрастю

- without bias безсторонньо

II v схиляти, настроювати; впливати або здійснювати тиск

- to be biased against smbd. мати упередження проти кого-небудь

- to be biased by interest керуватись власною вигодою

- to bias for the better позитивно впливати

- to bias smbd. favourably мати благотворний вплив

- to bias smbd.'s opinion впливати на чиюсь думку

- to bias smbd. unfavourably мати неблаготворний вплив

- to bias for the worse мати негативний вплив

1) покарання; поправка

2) регулювати; коригувати; нейтралізувати; робити зауваження, виносити догану; карати; виправляти ( злочинців тощо); усувати (шкідливий, негативний вплив)

3) правильний; коректний

•

- correct a defect

ПРИНЦИП УНІВЕРСАЛІЗАЦІЇ - уперше введений Кантом як принцип, що визначає виправданість моральної норми у відповідності до того, наскільки вона може претендувати на всезагальність В. ідповідно до цього Кант формулює категоричний імператив: "Чини так, щоб максима (правило), якою керується твоя воля, могла б стати принципом загального законодавства" (тобто була визнана моральною усіма). В сучасній філософії моралі (Геєр, Зінгер) П.у. поширюється не лише на правила дії, а й на самі дії, визначаючи їх легітимність: не слід чинити дії, всезагальне здійснення яких має негативні наслідки. Відтак цей принцип застосовується не тільки до максим чи норм, а й безпосередньо узагальнює саму діяльність. П.у. відіграє важливу роль і в комунікативній філософії. Поєднуючи телеологічний та деонтологічний виміри етики, Габермас наступним чином формулює загальнозначущість норми: "Кожна значуща норма повинна відповідати умові, що наслідки та побічні наслідки, котрі здогадно виникатимуть із її всезагального застосування при задоволенні інтересів кожного індивіда, можуть бути без примусу прийняті усіма учасниками". Бьолер конкретизує цей принцип: лише ті норми, практика, проекти можуть визнаватися легітимними, які (за умови знання їхніх наслідків та побічних наслідків) могли б бути без примусу визнані в процесі аргументації усіма можливими учасниками дискурсу. П.у. поширюється і на інші інтенції людини - легітимацію проектів, програм, наукових досліджень тощо, які можуть мати негативний вплив на життєвий світ людини.

(CF)

бухг. обіг грошей; грошовий обіг; грошовий потік; рух реальних коштів; рух готівки; потік готівки

грошові надходження від зовнішніх операцій підприємства та його готівкові виплати за певний період часу; ♦ звіт про рух готівки (cash flow statement) показує джерела грошових надходжень та засоби їх використання

═════════■═════════

discounted cash flow (DCF) дисконтований потік готівкових коштів; free cash flow вільний потік готівкових коштів • вільні кошти; gross cash flow валовий грошовий обіг • гуртовий грошовий потік; high cash flow високий грошовий потік; low cash flow низький грошовий потік; negative cash flow негативний грошовий потік • перевищення наявних виплат компанії над надходженнями • перевищення реальних виплат компанії над надходженнями; net cash flow чистий потік готівки • чистий рух ліквідності; strong cash flow стійкий грошовий обіг • стабільний грошовий потік

═════════□═════════

cash flow accounting облік грошового потоку; cash flow analysis аналіз руху готівкових коштів • аналіз руху ліквідності; cash flow budget бюджет грошового потоку; cash flow forecast прогноз руху наявних коштів • прогноз руху ліквідності; cash flow impact вплив руху готівкових коштів • вплив руху реальних коштів • вплив руху ліквідності; cash flow problem питання грошового потоку; cash flow problems проблема грошового потоку; cash flow projection прогноз руху готівкових коштів • прогноз руху ліквідності; cash flow statement звіт про рух готівки • звіт про рух наявних коштів • звіт про рух ліквідності

* * *

Зенон Елейський (бл. 490, Елея, Пд І. талія - 430 до н. е.) - засновник античної діалектики як вправності у розмірковуваннях або мистецтва порушувати питання і шукати на них відповіді. Учень Парменіда, представник елейської школи. Обстоюючи Парменідове вчення про суще (Єдине), З.Е. сформулював низку відомих апорій на спростування руху, множинності, чуттєвого сприйняття. Загальновідомі чотири апорії З.Е. проти руху: "Дихотомія" (поділ навпіл), "Ахілл та черепаха", "Стріла, що летить", "Стадій". В них доводилася незбагненність руху, а відтак - згідно з тезою про тотожність мислення та буття - його неіснування. Діалектика З.Е. має негативний характер, в ній спрацьовує логічна схема "доказу від зворотного". Те, що потребує доведення (неможливість руху, неіснування множинності речей тощо), обґрунтовується шляхом спростування твердження, протилежного тезі, істинність якої філософ обстоює. Засвідчивши таким чином абсурдність звичаєвих уявлень про якості довколишнього світу, те саме судження одночасно підтверджує справедливість парадоксальної елейської картини сущого, втіленої в образі Єдиного. Загальнотеоретичною основою апорій З.Е. було неявне припущення про нескінченність поділу (а відтак і безперервність) простору та часу. На філософське заперечення цього принципу була спрямована атомістика Демокрита. З.Е. справив великий вплив на вироблення дисципліни доказового мислення і розробку логічних процедур доведення.

СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА ЛОГІКА ( від лат. transcendere- переступати) - неформальна логіка, створена Кантом для з'ясування структури пізнання та його меж З. гідно з Кантом, речі в собі діють на чуттєвість людини і породжують відчуття. Останні поєднуються з формами споглядання, простором і часом, які наявні в суб'єкті і впорядковуються ними. Такий синтез форм споглядання з чуттєвими даними Кант називає явищем і вважає його матеріалом пізнання. Пізнання є другий синтез - явищ з апріорними формами мислення, тобто категоріями. Цей синтез породжує об'єкти або предмети, сукупність яких називається природою, а знання про неї - досвідом. Досвід Кант вважає єдино можливим видом дійсно наукового знання; він і окреслює межу теоретичного пізнання взагалі. Але людина бажає знати й про те, що лежить за його межами, а отже, і за межою чуттєвості. До такого знання вона може доходити лише за допомогою мислення або "чистого розуму". Критикою чистого розуму Кант називав доведення неможливості й ілюзорності такого знання. їх проявом є суперечності, в які впадає при цьому розум. Найбільш значущі суперечності, розкриті Кантом, це - антиномії. Усього він нараховував три об'єкти, з приводу яких суперечності виникають: світ в цілому, Бог, душа людини В. чення про суперечності чистого розуму Кант назвав "трансцендентальною діалектикою". Його діалектика становила складову частину "трансцендентальної логіки" і справила найбільший вплив на подальший розвиток діалектичного мислення у Фіхте, Гегеля та інших мислителів. На відміну від них, діалектика Канта має негативний характер, виражає межі людського пізнання, які можуть бути подолані, згідно з Кантом, лише за допомогою "практичного розуму", який втілюється в моралі і релігії. В цілому проблематика Т. л. Канта не втратила свого значення і до нашого часу.